І.М. Городиський, начальник відділу

регулювання відносин ліцензіатів із споживачами

Національної комісії регулювання електроенергетики України

Загальна схема відносин

Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» електрична енергія визначена як товар, призначений для купівлі-продажу (стаття 1).

Електрична енергія вважається товаром, а передавання цього товару з використанням тих чи інших мереж – послугою. Вартість послуг з передавання переноситься на вартість товару в установленому порядку, згідно з яким формуються ціни на електричну енергію на визначених ступенях напруги (класах напруги споживача). Розрізняють 2 класи напруги: для електроустановок споживача з точкою приєднання на ступенях напруги 27 кВ та вище – 1 клас, нижче 27 кВ – 2 клас. Крім того, споживачів поділено на 2 групи: юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності віднесені до 1 групи, населення – до 2 групи.

Населення – це споживачі електричної енергії – фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності (пункт 1.2 Правил користування електричною енергією (далі – ПКЕЕ), затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 р. № 28 (із змінами).

В загальному випадку діяльність з передавання та постачання електричної енергії законодавством України розділені.

Відносини між такими споживачами (населенням) та постачальниками електричної енергії (енергопостачальниками) регулюються Правилами користування електричною енергією для населення (далі – Правила для населення), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 (із змінами ). А саме, згідно з пунктом 1 Правил для населення: «Ці Правила регулюють відносини між громадянами (далі – споживачі електричної енергії) та енергопостачальниками. Правила обов’язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності».

Тобто Правила для населення регулюють відносини щодо купівлі-продажу електричної енергії побутовому споживачу та цілком задовольняють суб’єктів роздрібного ринку щодо регулювання відносин у випадках, коли електроустановки населення приєднані безпосередньо до мереж суб’єкта господарювання, який здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території. В такому випадку відповідний суб’єкт господарювання поєднує два види діяльності: з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та з передавання електричної енергії місцевими (локальними) мережами. Відповідно отримує 2 ліцензії та забезпечує доставку (передавання) електричної енергії безпосередньо на об’єкт споживача.

Пунктом 3 Правил для населення передбачено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1 до Правил для населення) і укладається на три роки.

Договір про користування електричною енергією (далі – договір) вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об’єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією.

У разі виникнення питань, можливі шляхи вирішення яких не обумовлені договором, сторони керуються цими Правилами (Правилами для населення) та законодавством.

Тристоронні відносини виникають у випадку розподілення між різними суб’єктами господарювання виконання функцій з постачання (продажу) та передавання електричної енергії. Внаслідок такого розподілу виникає додаткова ланка взаємовідносин щодо доставки електричної енергії на об’єкти споживача.

При цьому Правила для населення врегульовують лише одну ланку таких відносин, а саме відносини, пов’язані з постачанням (продажем) електричної енергії населенню. Слід звернути увагу, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку (пункт 19 Правил для населення). Крім того, пунктом 9 Типового договору передбачається визначення межі розподілу, якою відповідно до пункту 2 Правил для населення є точка електромережі, стосовно якої розподіляється електромережа між споживачем та енергопостачальником. Оскільки під час користування електричною енергією населенням інших платежів, крім оплати за встановленими тарифами згідно з показаннями лічильника з боку населення не передбачається, то фактично на межі об’єкта споживача (населення) здійснюється продаж йому електричної енергії. Правилами для населення об’єкт споживача визначено як житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування. Тобто у разі, коли об’єкт споживача приєднаний не до мереж енергопостачальника, то саме енергопостачальник має забезпечити доставку (передавання) електричної енергії до межі розподілу.

Більш чітке уявлення щодо точки продажу електричної енергії населенню дає другий розділ ПКЕЕ «Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», дія якого відповідно до пункту 1.1 ПКЕЕ поширюється на всіх споживачів без винятку (в тому числі, на населення). А саме пунктом 2.4 ПКЕЕ визначено, що межа експлуатаційної відповідальності між споживачем – фізичною особою, об’єднанням співвласників (власником) багатоквартирних будинків та/або власником електричних мереж за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок установлюється...

                    Повну версію статті дивіться в журналі